ми стояли на березі нашої уяви
в очікуванні приливу
пускали кораблики мрій
по хвилях до здійснення
небо зазирало до нашої уяви
наче до дзеркала
поправляло свої хмарини
розчісувало сонячне проміння
і тільки коли посутеніло
небо почало спадати нам на плечі
а тоді спустилось
і лягло на узбережжя нашої уяви
ми прогулялись навколо неба
випили півхмари дощу
знайшли своє місце над місяцем
і закутавшись у нічний туман
безконечно споглядали
як повертаються до нас
кораблики здійснених мрій
після приливу
P.S. а довкола було лише небо
і тільки ми знали що воно — сьоме!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374328
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: ОльгамацО