Між тоненьких гілок, заблукала задумлива осінь,
Розгойдалась до неба, у світлу яскраву блакить.
І коштовним камінням на жовтому листячку роси,
Їм останньої ласки , від променів з неба, кортить.
Хоча зовні достойна, у шатах прикрашених сяйвом,
Недоторкано-чемна. Гнітить мелодійний мотив,
Серед мрій про любов, її зверхність над іншими зайва,
Бо яскраву красу, вітерець у траву обтрусив.
Не боїться морозу, та першими блисками іній,
Разом з сумом птахів, заболить відчуттям холодів.
Павутинки тепла, на землі завмираючій рідній,
Вбережуть до весни, ніжну зелень майбутніх хлібів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374290
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: Любов Чернуха