Він розпочався на годину пізніше. Вівчарки Ельза і Максиміліан разом зі мною йшли до літної (цілорічної) кухні, щоб певною мірою також долучитися до мого сніданку, за маминим авторством. А Дунай у цій порі ще спав, як і до переведення стрілок. Врешті, без п’яти осьма, після реєстрації, вилучення мобільного телефону, про ніж ніхто не питав, то я і не давав, а «Парабелума» - не маю, я стояв струнко в час другого куплету гімну України. Розпочалися вибори у 167 окрузі на дільниці ... СІЗО.
Для короткого викладу електоральних вражень, зазначу те, що помітив, усвідомлено і мимоволі:
- вихованість чи то настановленість окремих груп виборців-арештантів, а можливо, вони сподівались, що будуть перевибори, говорячи «до побачення» до членкинь ДВК, що видавали їм бюлетені;
- один виборець немов би писав листа – через пів прозорі стіни кабіни було видно довге ручководіння, але не було жодного зіпсутого бюлетеня;
- на стенді з історії виправних місць, було вказано, що у 1918 році був народний комісаріат презирства, навіть такий вигадали комунари, який разом з іншими структурами долучився до створення тюремної колегії;
- як і до голосування (логічно припустити), так і після (очевидно) з окремими виборцями працівники СІЗО проводили окремі консультації;
- у знайомої членкині ДВК, яку би моя бабця назвала два в одному – штукарка («приколістка») і ще дещо, не для благородних дівиць - другий зверху не застібнутий ґудзик у декольтованій блузці. Дивно, що перший уперто тримався петельки – по природному рельєфі, тиск вище не такий високий. Можливо й тому немало виборців ставали саме біля її столу;
- чисельні та фахово-різномнаітні спортивні кубки-нагороди працівників СІЗО;
- у стенді з історії Чортківського ізолятору, яка починається з указу Франца Йосифа, жодного слова про період тюрми вересня 1939 – липня 1941 рр. – масові арешти місцевих жителів та катування-страти російсько-більшовицькими окупантами. Не дивно, що в липні 1941 року прихід Вермахту у багатьох місцях України сприймали як визволення;
- прекрасні строфи та цілі вірші Віктора Насипаного у кишеньковому молитовнику (який – «… це збірочка поезій»), що взяв читати для іншого насичення думок. А власне написане на тему виборів було в час передобідньої кави, не вдома;
- доволі недовгу спідницю згаданої членикні ДВК та білу білизну, при іншому кольорі, це вже була б не білизна;
- гру слів спостерігача із головою ДВК, в перерві між групами арештантів. Він каже до голови: «От прийдуть ті бандюки…» - «Зараз перерва» - «Та я до них нічого не маю, я про тих, що вище…» - уточнив спостерігач.
А ті, що нижче – 289, скеровані тими, що вище, проголосували так: 143 – керівна партія совісті епохи, І місце, але менше 50% - не доопрацювали, дальше на 101 менше – всеукраїнська Батьківщина, 35 той, хто б’є, правда, не завше у ціль політичну і 10% - воліли бачити свободу, інше – дрібнота. Результати І місця можна було передбачити наперед, що і було зроблено, але без азартних ставок – прямо протилежна картина, що на усіх інших дільницях.
Отож, за протилежність легітимну і свобідну та з Новим роком політичним та мокрою сніговою зимою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374180
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2012
автор: Ярослав Дорожний