Бронзовіють гаї дубові,
Зеленіє озимина.
Пломеніє вогонь любові,
Бо на серці моїм - весна!
Розквітають рожеві мрії -
Віддаюся я їм сповна.
Не остудять і сніговії
Те, що тільки-но я спізнав.
Відкриваю нову сторінку -
Перекреслюю, що було...
Покохав я чарівну жінку
Пересудам усім назло.
Розпатякують нині всюди,
Мов, собаче у нас життя...
Звіку так налаштовані люди -
Гріх замолюють каяттям.
Тільки ж каятись я не буду,
Бо кохання не схоже на гріх.
Я ніколи її не забуду,
Як забув вас до решти всіх!
...Гонить осінь важкенні хмари,
Промінь сонця тихенько вмер.
Ми не будемо з нею в парі
Ні позавтра, ні дотепер...
1992р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2012
автор: Дощ