Жив христиЯнин і язичник поряд,
І кожен з них любив своїх богів.
І кожен з них і в радості, і в гОрі
Це почуття не втратити зумів.
Язичник все хвалив свого Даждьбога,
І зранку вже співав йому пісень.
А в іншого була важка дорога:
Його чекала праця кожен день.
І ось вони удвох уже на небі -
Язичник з Богом за одним столом,
А християнин, ніби так і треба -
Прислужує смиренно їм обом.
І виникає в нього запитання:
- Я все життя так тяжко працював,
Язичник же із вечора до рання
Радів життю і весело співав.
Мій Боже, в чому є моя провина,
Чого ж це різне місце нам обом?
- Бо він в житті був завжди як дитина,
Ти ж почував себе моїм рабом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374154
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2012
автор: Любов Вакуленко