(сонет Пушкінським розміром)
Ти так близька. Ти так далека…
Як вишні цвіт і зорепад.
Безжальна, мов пустельна спека,
Ласкава, наче водопад.
В твоїх словах кохання мрії,
Між, розставання безнадії.
Очей розплескана блакить,
Кориться й разом з тим, велить.
Ти мій Аїд. Мій хрест спасіння.
Добросердечний милий кат -
Уб’єш і воскресиш стократ,
Імлою хибного прозріння.
Мій янгол, ти - прекрасна мить!
Спинись… бо серденько згорить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2012
автор: Осіріс