чому з життя
не можна витерти помилки,
як із шиби плями?
так надоїло чути
їхні кроки за спиною.
щоразу, приходячи до тями,
і відкривши свої,
так наче безсонні очі,
ховаємось в тіні сумління
і чекаєм ночі.
бо там, коли помре проміння,
є хоч надія. на ілюзію.
просту і марну.
зняти із душі контузію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373968
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2012
автор: Ярема Підпільний