Ведеться монолог від імені хлопця, котрий не взаємно закоханий в дівчину.
Нервово палю
Попіл спересердя додолу летить
Проводжаю вечірню зорю
Чекаю на зустрічі мить
Уста тремтять від нетерпіння
Холод пробирається в думки
Мозок стомився від паління
Божевільні створює рядки
Цигарка за цигаркою
Нервів напружений канат
Граю з долею - завзятою картяркою
Через міцних закоханості грат
Ось по сходинах кроки твої чую
І серце збирається в політ
Твій образ в пам’яті малюю
І тане невпевненості лід
Ми з тобою рубікон переступили
Назад немає вороття
Навіщо любові скриньку ми відкрили?
Перцем приправили життя
Мене ти ріжеш без ножа
Коли в очі зухвало смієшся
Пройдена байдужості тобою межа
Вб’єш словами – не оглянешся
Твої лукаві обійми
Поцілунки - укуси змії
Твої чуттєві, награні фільми
Про фальшивої любові краї
Від тебе крок не можу я зробити
Полон твій гірший за війну
Якби ж так було просто розлюбити
І болю подолать стіну
Чашу ревнощів гірку
Випив я сповна
Одну й ту саму ріку
Вивчив я до дна
Я спустошений до краю
Ти випила почуттів усіх нектар
Що буде далі - я не знаю
Бо я живу у світі для примар
© Леся Приліпко, 28.10.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2012
автор: Леся Приліпко-Руснак