Замерзли троянди на білім морозі.
Цілунком холодним їх іній приспав.
Тебе я втомилась чекати на своїм порозі:
Тебе я чекала, як ніхто не чекав...
Минали секунди, хвилини.. тижні...
Дні тяглись без кінця… місяці…
Тебе я не бачила, здавалося б – вічність.
Вічність тому тримала я руку у твоїй руці.
Тоді була тепла і сонячна осінь.
Тепер ж і тепла, як тебе – нема…
Покинула небо вже синя просинь.
Календар – листопад, насправді ж – зима.
А троянди мерзнуть і мерзнуть на моїм порозі.
Напевно, піду їх таки заберу…
«Троянди, – зима… Не варто чекати на осінь..
Вона передала для вас терпке «не прийду» …»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373893
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2012
автор: Настя Мозгова