Істотним завжди є Любов,
Істотним завжди є Кохання,
Але, коли проллється кров,
Обох прирекли на заклання.
Не жертву богам люди віддають,
І не Богу курять феміами,
Обох кидають в брудну каламуть,
Просякнуту холоду вітрами,
Буденості морозом й спекою,
Звичайно нікчемного бажання...
І помирають під смерекою
Почуття, великі у стражданні.
Хоча кров пролилась не через них,
Смертельні рани їм нанесені,
І кат у задоволені затих,
В захваті натовпом піднесений.
Дивуються при цьому всі,
Що їх нещадно жре стагнація,
Що діти кволі і тупі,
Що деградує чомусь нація.
23.01.1992
Київ,
КВ-3
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373877
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2012
автор: Левчишин Віктор