Добре, що ти врятував мій світ,
Попросивши атмосферу створити циклон,
чи антициклон (в голові не вистачає біт
Пам’яті), і створити хоча б клон
Якогось дивного, але ЗИМОВОГО дня.
В твоїх сильних паранормаліях
(чи моїх гіперболіях) витворився справжній.
Але, вибач мені, Любове, я не виходила до нього.
У мене на те є довідки.
Одна з нашої лікарні,
А інша називається СЕРТИФІКАТ № тра-ля-ля
На чотири предмети, з яких про три я вперше чую.
…
Але ти мені вибач…
За те, що мало трикрапок для тебе.
За те, що довго не говорила з тобою, дивлячись крізь вікно…
Не сумувала сильно.
Мені тебе вистачало більш-менш.
А тепер далеко дихаєш без мене міською індустрією…
Що ж. Твої щоки давно вже на подушці.
То я йду до тебе..!
Повз вікно.
Крізь сни.
Дата створення: 2012-03-07
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373876
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 28.10.2012
автор: Vika_Malceva