І все ж таки найгірше, коли втрачаєш віру,
Коли в душі вселилася розлука й пустота.
Із відчаю ховаєш ти серце наболіле,
Бо не чекаєш більше, що ще зайде вона.
Ти сліпо заховаєшся від світу у кутку -
Така тобі болюча хвилина й кожна мить!
Сміливо випиваєш терпкого коньяку,
І гучно у кімнаті лиш скрипка зазвучить.
Ти ляжеш на підлозі і бачитимеш стелю -
В уяві намалюєш коханої портрет.
Твоя душа нагадує тепер лише пустелю,
Без неї тобі важко зірватись з тих тенет.
І спогади блукають по закутках душі,
Бринять солоні сльози в мужчини по щоках.
І байдуже... так байдуже до світу, метушні,
Коли вона без тебе...
вже янгол в небесах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373762
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2012
автор: Оле Чка