Зранку задощило, завітрюжило,
В сірий морок небо все зав'южило.
З переляку кожен лист трясеться.
А вітриську що? Мов грім несеться.
В ролі жаху нині він на сцені.
Коси рве берізкам, липам, кленам.
Поскидав намикане волосся
У траву. Мов скошене колосся
Полягало, землю щільно вкрило,
Жовтим смутком гай увесь залило.
І в душі моїй затуженіло.
Совеням нічним запуготіло.
- Вітре, всім дошкулити устиг ти!
Ляж на хмарку, загойдайся, втихни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373713
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.10.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)