І ніч нанизує намисто на сині сни моїх думок
І осінь чисто гризе вишні аж до замерзлих кісточок
І листя вже зогнило в кашу і зачіпає каблуки
Я зношую тебе і в чашу плюю такі в’язкі думки
де мабуть можна на початку поставити усі риски
і ту картину – осінь нашу не брати в порвані лапки
і натягнувши рукавиці крізь пальці пропускати річ
бо осінь ця уся в намисті можливо осінь власне ніч
все те жахлива твоє моє можливо є – анабіоз
ти щось говориш так тактично заглиблюєш мене в гіпноз
ця ніч ця осінь рукавиці і ці в’язкі в’язкі думки
на жовтень вже немає листя лише мороз й одні крапки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373691
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2012
автор: insha