Надвечір’ям думок
Клепсидрою раю
Пролог
Вивільняю
Слів недописаних зграї.
Чверть на шосту,
Ранку
Молочний туман
Зубожілої ночі
Ватман
Пустотілий
+
Ненависна вичерпність слів
І
Назріваюча буря
Наростаючим Аушвіца гулом
Біль
Мого
Недосхрещеного
Прозаїчно-поетичного мула.
Осінь.
Прохолодою ночі
У божевілля малює мої
Капілярами вишиті очі
Кровоточать.
Дощем.
Брудом калюжі
Я бачу людей…
У вибоїнах моральної стужі
Я бачу людей…
Люди
Наривом гнійним
Визріває проспект
Призабутим Каїна сином
У спину
Вгризаються кігті насущних потреб
Я (не) з ними
Люди
Забувши
Слово живе
Обличчя – надгробні камені точно
Вставайте!
Попробуйте на дотик яке
Неба розідране око.
Бачите?
Вже обрій викотився сонця моноциклом
Світанку світло,
Душно дню.
Ногами плоскість тротуару
На кшталт чужого «авеню»
Заметушилась площа Слави.
Сіробокі фасадів поклони
Чорнозубі під’їздів роти
Вихаркують вулиць простори
Людьми…
Епілог
Насупившись
Брови зібравши в вігвам
Викричусь –
Галстуки рвіте!
Документи топчіть!
Напророчили майя –
Кінець скоро вам
До смаку ненародженим жити?
(10.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373604
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2012
автор: Schicksal