Поранені ростуть дерева,
Нічна стоїть над ними тьма...
Який вже рік на Україні
Людського спокою нема..
І всім було до неї діло,
І шведам,туркам і ляхам,
Не раз всі нас переділили -
Сьогодні тут,а завтра - там.
Тихенько стогне в хаті мати:
- Сини по світу розбрелись,
чужого хліба добувати,
бо свій сусідам віддали.
То скільки ж будемо блукати?
Хохлами доки будем ми?
Пора народу гордість мати,
бо ж України дочки ми й сини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373561
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.10.2012
автор: Сонная Артерия