останній штрих

Художніх  книг  я  майже  не  читала,
Й  життя  людей  ніколи  не  судила
Я  свою  книгу  долі  нашвидкуруч  писала,
Писала  швидко,  аж  рука  зомліла.
З  полегшенням  дихнула,  майже  дописала
Лишивсь  останній,  один  пустий  листок
Я  свою  книгу  вправу  сторону  відклала
І  надірвавсь  життя  мого  трухленький  місток.
Один  листок,  останній  день  лишився
Я  йому  дала  відпустку,  хай  іде  гуляти,
Він  старий,  пошкандибав,  не  метушився,
А  я  лягла  у  ліжко,  книгу  свою  перечитати.
Руками  немічними  її  я  розгорнула,
Час  затуманив  її  потріпані  сторінки
Без  мене  писав  хтось,  я  мала  була,  забула,
А  потім  почерк  в  книзі  проявився  тільки.
Розділ  «Дитинство»  через  сторінку  змитий,
Безтурботністю  і  хаосом,  моїми  слізьми
Туманом  забуття  якимсь  накритий,
Майбуть  все  просто  –  ми  були  тоді  дітьми.
У  розділі  «Шкільні  роки»  не  прочитати  букви,
Рядки  неясні  й  сенсу  в  них  ніякого  нема
По  них  каракулі,  немов  тряслися  мої  руки
Ніби  не  було  мене  чи  може  була  я?
А  «Юність»,  розділ,  сторінки  всі  у  квітах
Я  із  любов’ю  в  серці  про  неї  написала,
Та  і  зараз  її  чую  у  лебединих  криках
За  нею  душа  плакала  і  довго  жалкувала.
Юність  коротка,  нема  чого  читати
В  два  роки  втиснула  своє  смішне  буття
Блискавична,  та  іноді  є  про  що  згадати,
Та  її  зовсім  не  помітило  на  собі  життя.
Немає  назви  розділ  «Від  17  до  30»
Й  сторінок  чорних  більше,  а  ніж  білих
З  поспіхом  написані,  щоб  не  були  пусті
Це  крики  мовчки,  що  в  серці  наболіли.          
А  «Старість»  -  розділ  довгий  і  короткий
З  квитком  в  один  кінець  в  руці,
По  сторінках  втома,  час  мій  однобокий
Мені  не  повернути  роки,  місяці  і  дні.
І  багато  раз  в  перо  чорнило  заливала,
І  сотні  раз  пошарпану  гортала  книгу
Хотіла  переписати  те,  що  написала
Та  не  змогла  й  листок  з  її  не  вирву.
Й  стерти  я  хотіла,  сили  нема  стирати
Те,  що  зробила,  з  тим  уже  змирилась,
Що  написано,  сокирою  не  порубати
За  все  покаялась  і  щиро  помолилась.
Стомилась  я,  книгу  свою  перечитала
Заходить  сонце  мого  тілесного  життя
Остання  сторінка  із  силою  я  написала:
«Дякую  Боже,  що  все  оце  я  прожила».  
   
                                                                                         05.03.2009

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373533
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2012
автор: temapk