Сидить на ліжку янгол ,тихо плаче
І білі опустились крила-сил нема
"Прокинься я тебе прошу ,юначе!
Весна прийшла!Там за вікном весна!"
Юнак мовчить.Німі вуста поблідли
Летить душа,назад вже вороття нема.
Спинився час.Обличчя стало мідне
Настав кінець дороги.Всюди тьма
А все так веселково починалось:
Ішов по вулиці з трояндами в руках
Поміж будинків сонце посміхалось
Та раптом біль.Удар у спину.Жах
А скільки планував всього зробити!
І сміх дзвінкий дітей своїх почуть
Щасливо він хотів життя прожити...
А що тепер?Лиш сльози на щоках,мов ртуть
Жевріє свічка,ледве чутний голос
Йому шепоче "Прокидайсь!Весна!"
Та вже не в змозі він відкрити очі
В полон забрала вічная зима...
У кого піднялась рука отак зробити?
І совість як дозволила вчинити гріх?
Як можна після цього по землі ходити?
Все бачать небеса...І суд чекає всіх
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373465
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2012
автор: yul4ik27