Так небагато часу лиш пройшло,
Теперішнє минулим швидко стало,
Минуле - це напівжива примара,
Створіння, що у серці кут знайшло.
Минуле не уб"єш - не помирає
І не зітреш - воно не піддається,
Спокійно так живе глибоко в серці,
Та лиш торкнись - про себе нагадає.
Забути всі слова... Чи це можливо?
Затерти шрами... Чи хто намагався?
Минуле буде бить - а ти змагайся!
Не лий із сліз гірких шалені зливи!
У долі не проси машину часу -
Вона нам шлях найтяжчий обирає,
Когось сильнішим зробить... чи зламає.
Та все минеться... Все, та не одразу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373331
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2012
автор: N.K.