Слова такі даремно не кидаються,
І слів таких ніхто не пробачає.
Слова такі, вони не забуваються:
Їх кажуть від гіркого, від відчаю.
Слова такі, вони, як лезо гостреє,
І залишаються на серці шрамами.
А шрами ті ніяк не будуть прОстими:
Їх не замаскуєш пудри кілограмами.
Слова такі, вони стоять у горлі комом.
Від них, страшних, земля з-під ніг втрачається.
Слова такі-от не прощаються нікому,
Та навіть як простиш – не забуваються.
Слова такі за горло душать поночах.
Вони тобі й у сон вриваються.
Вони стоять сльозами у очах.
Їх пам*ятаєш, бо не забуваються...
Та й навіть, як хотіла б – з пам*яті б не стерла
Твоє оте: «для мене ти назавжди вмерла»...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373299
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2012
автор: Настя Мозгова