Паскудно на душі і темно надворі,
А ти рівно дихаєш через сотні кілометрів.
Моє серце б'ється кволо, поволі
Здається, щоб розбитись йому не вистачає кілька сантиметрів.
Може на вірш це не схоже, рифма погана, думки не вдалі
Але коли я це пишу, дихати стає легше
Легше стає жити далі.
Легше вірити в твої слова, вишукувати в них небайдужість.
У цих похололих, але рідних очах
Шукати любов, ніби зорі в калюжі.
Й вірити, що я не один із невдах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373226
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2012
автор: Max_Zadvorsky