Вони познайомилися в «Бізарі». Як написано у передмові сайту, це чат для дорослих людей.
Вона була так схожа на Скарлет, героїню роману Маргарет Мітчелл «Унесенные ветром», а він – вічний лицар, чи Дон Кіхот, а чи просто рокер-байкер - все в одному...
Вона практична і прагматична, а він – не пристосований до життя, можна навіть сказати, доросла "дитина". Але, обидвоє, вони були творчі люди і романтичні…
Між ними могла бути тільки дружба і більше нічого – тут і велика різниця у віці, і різні погляди на життя, а особливо різні захоплення…
Він був закоханий у прозу, а вона в поезію…
З самого початку жінка відчула себе його Янголом і опікувалася його проблемами. Чоловік підхопив цю ідею і зручно під крилами примостився і зігрівся…
Спочатку було інтенсивне листування, а через кілька тижнів листи стали приходити все рідше і рідше… Чи сказати було вже нічого, чи їх обох повністю поглинула реальність - хто знає…
Почали виникати непорозуміння. Вона ображалася, що молодий чоловік невчасно відповів на її лист, або не зателефонував, а він весь час вибачався і обіцяв, що все виправить, і що не завдасть більше лишніх хвилювань… Але все повторювалося знову і знову, і нарешті жінка-янгол стомилася і вирішила поставити крапку у їхніх віртуальних стосунках…
Ображений чоловік написав, що, незалежно від того, чи дружба віртуальна, чи реальна, треба вміти вибачати і прощати…
Після довгих роздумів жінка зрозуміла, що янголи просто так не зникають...
І якщо не буде обіцянок, то не буде і образи за їх невиконання, а тому не буде за що вибачати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373185
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО