Запиши мене до своєї секти,
Щоб я мала змогу
Вірити у твоє єдинобожжя,
У твоєму самотньому храмі
Я буду одна…
Нам більш не потрібен ніхто…
Не кричи, я все одно тебе не чую ¬–
Мені достатньо бачити…
Твоя брехня є правда,
Я вчуся вірити…
Хоч і не розумію нащо…
Не ворожи на кавовій гущі,
Лиш на омлетових залишках
Є істина,
Хоч ти віриш, що істина в вині…
Не зважаючи на істерики прокажених,
Я вірю у їх правдивість –
Божевільні не вміють брехати,
Як діти…
Я божевільна, бо хворію на страшну хворобу…
Невиліковну…
Не треба мене лікувати…
Мені подобається це солодке знущання…
Відчуваю себе мазохістом…
Це ти зробила…
Я тебе не звинувачую,
Бо то є насолода…
Мені це потрібно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373167
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2012
автор: St@Sk@