Вільний переклад «Отговорила роща золотая» С.Есенин
Відшепотіла золота діброва,
Величним співом грабів та дубів,
І ні про кого не почути слова,
У сумних криках клинів журавлів.
Журба , для чого, всі ми перехожі,
Зайдемо в дім, й розтанемо мов дим,
І тільки коноплянок серед ночі,
Тужить за нас, із місяцем дзвінким.
Стою один серед ланів широких,
Клин журавлиний вітер мчить у даль,
Прокручую в думках юнацькі роки,
Та ні за, що не відчуваю жаль.
Не жаль років розтрачених даремно,
Душі не шкода волошковий цвіт,
Горить багаттям горобина кревно,
Та не зігріє вже минулих літ.
Не почорніють грона горобини,
Від жовтизни не пропаде трава,
Як в плин ,життя роняє наші днини,
Так в небуття, роняю я слова.
І якщо час, собі захоче знову,
Згорнути їх у непотрібний жмут
Тоді скажіть що золота діброва,
Відговорила , ніжно свою суть.
Текст оригіналу
Отговорила роща золотая
Березовым, веселым языком,
И журавли, печально пролетая,
Уж не жалеют больше ни о ком.
Кого жалеть? Ведь каждый в мире странник -
Пройдет, зайдет и вновь покинет дом.
О всех ушедших грезит конопляник
С широким месяцем над голубым прудом.
Стою один среди равнины голой,
А журавлей относит ветром в даль,
Я полон дум о юности веселой,
Но ничего в прошедшем мне не жаль.
Не жаль мне лет, растраченных напрасно,
Не жаль души сиреневую цветь.
В саду горит костер рябины красной,
Но никого не может он согреть.
Не обгорят рябиновые кисти,
От желтизны не пропадет трава,
Как дерево роняет тихо листья,
Так я роняю грустные слова.
И если время, ветром разметая,
Сгребет их все в один ненужный ком...
Скажите так... что роща золотая
Отговорила милым языком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373166
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.10.2012
автор: Федик Юрій Михайлович