Ви не любіть мене. Не треба.
Ну хто я вам? Лише знайома.
Я зірка падаюча з неба.
А ви … в душі моїй саркома.
Ви не любіть мене… Вже досить,
Що я люблю… до божевілля.
Душа із відчаю голосить:
Навіщо їй без крил привілля?
Ви не любіть мене. Благаю…
Струна любові хай порветься.
Бо як пізнаю з Вами раю,
Від щастя… серце розірветься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373107
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук