**********

Здається  все,ми  вже  дійшли  кінцевої  зупинки,
                                               і  на  прощання  в  очі  загляну.
                                               і  я  піду  без  всякої  затримки,
                                               ти  не  зупинишся,а  я  не  поверну.
                                               Чому  так  сталося?не  знаю,
                                                 здавалось,поїзд  рівно  йшов,
                                                 тепер  я  на  пероні  виглядаю,
                                                 свою  навік  загублену  любов.
                                                 І  я  піду  вздовж  колій  навмання,
                                                   не  знаючи  куди  ведуть  дороги,
                                                   Здається,все  забути  маю  я,
                                                   але  навіщо  в  серці  ці  тривоги?
                                                   Навіщо  ти?навіщо  цей  пустий  перон?
                                                   коли  життя  немає  змісту,
                                                   а  я  зайду  в  пустий  вагон,
                                                     і  загублюсь  в  чужому  місті.
                                                     Так  буде  краще,навіть  для  тебе,
                                                     все  стане  на  своє  колишнє  місце,
                                                     я  буду  далі  жити,біль  пройде,
                                                     ти  прийдеш  знов,та  буде  пізно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373017
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2012
автор: Юлія Пашинська