Морський прибій, думки читає вголос,
Піски не сплять, танцюють між вітрів.
Вони - одне, але навіки порознь,
Як дві зорі, що сяють між світів.
Як сонце й ніч, торкнулися таємно,
Але не можуть злитися в тандем.
Думок ярмо, без сорому, ганебне,
Безсилля дій, лиш вилилось плачем.
Так дві руки, крізь стін панельні грати,
Крізь контури завершених картин,
Кордони намагалися стирати,
І скласти пазл, на двох, лише один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373014
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2012
автор: Любов Чернуха