Малюй мене,щоб з часом не забути.
Малюй словами,як не вмієш пензлем.
Малюй думками,як не вмієш серцем,
І надто не докопуйся до суті.
Співай мене без голосу і слуху.
Пиши мене,щоб ще колись почути.
Життя складне. Тут всяке може бути.
Це ж не твій стиль- слона робити з мухи.
Кричи про мене. Але хай. Без звуку.
Нехай тебе почує тільки небо.
Я знаю,що тобі мене не треба,
І як впаду я - не простягнеш руку.
І як піду я - скажеш : "слава Богу",
І навіть дощ за мною не заплаче.
А знаєш, заспокоїлась, неначе,
І вже шукаю правильну дорогу.
Й коли про тебе повністю забуду,
То знаю,ти мене згадаєш знову,
І кожен відповість за своє слово,
І , може, аж тоді щаслива буду.
Малюй мене, пиши мене, як казку,
Кричи мене, співай мене, як пісню
Лети, й не забувай про землю,звісно.
Лиш більше не люби мене,будь ласка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372982
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2012
автор: Дана Токарчук