Наш світ тримається на миті -
Жити!
За все приходиться платити,
Жити!
Благаю: дайте жити!
Бо величава сестра Мить
Завжди шле брата шаленіть,
А він - суворий Мито,
Слідкує: чи з нею квіті?
Жити!
Благаю: дайте жити!
Живий ...
Літні квіти -
Полтавських килимів натхнення,
Нащадки київських дібров,
Підступно кликали добром,
І хоч ти вчена ними, вчена,
Віддала серце щирій миті...
Жити!
Благаю: дайте жити!
Живий з темниці...
Небосвіти
Опали раптово зливою,
Прогуркотіли коло вуха,
У серце врізалась задуха,
Зареготала прірвою:
"Ти у боргу, в боргу у Миті!"
Жити!
Благаю: дайте жити!
Живий з темниці благає...
Вбивці!
ВБИВЦІ!
Вбивці.
26.08.1977
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372838
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2012
автор: Левчишин Віктор