Стрів Мирон сусіда зверху.Каже: - Совість майте!
Через ваші крики-зойки ми не годні спати.
Вір не вір. А тут все чути. Стіни в нас картонні.
Я не брешу, йди спитайся все в моєї Тоні.
Той у сміх: - Не може бути! Це скоріш над нами.
Я оце лише приїхав зранку сам від мами.
Тут як тут і Тоня "влізла": - Я все чую й знаю.
Я твоєї жінки голос добре відрізняю!
Той ніяк: - При чім тут жінка? Я ж в селі зостався.
- Ха. Кому ж вона кричала: " Вася, не спиняйся!"?
Білий став отой, як стеля. Моцно стиснув зуби.
Точно "вріже" зараз в пику. Або " вріже дуба".
Через мить прийшов до тями: - От в село " змотався".
Справа в тому, - я Микола. Хто ж тоді той Вася?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372807
Рубрика: Гумореска
дата надходження 23.10.2012
автор: Віктор Насипаний