Крізь осінь барвисту стежиною йду.
З багряного листу доріжку плету.
А хтось вже до мене килимів наткав,
Ліс в пурпур і золото гарно прибрав.
В душі, наче сяйва налив з неба хто,
Неначе лелеки в ній звили гніздо –
Так легко і тепло, немов під грудьми
Дитині, що вийшла до світу з пітьми.
Іду крок за кроком. Узори ловлю.
Здається сама, наче осінь стаю.
Розпарилась щічка, багрянцем пішла.
І усмішка щира у світ попливла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372598
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.10.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)