Не боїться дощ падати
З неба.
А я боюся захлинутися
Пітьмою:
Своєю. Благодійною.
Примарною, як потреба.
Багато років володіє.
І зимою
Я рятуюсь не від снігу,
А від власної доброти.
Стоїчної.
І шукаю, шукаю оту
Зафарбовану кригу
Під шарами душі:
Жахливої. Апатичної…
Від Ваших слів я далеко не втечу.
А Ви до моїх – близько ходите?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372458
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.10.2012
автор: Вальдемар Феруменко