Бісів збудили ті мегери чорноликі.
(Могли б ще спати – місяців зо-два!)
А мні̀ приємно бачити ці пики?
Хоч дуже чемні, але це – «братва».
А що, не правда? Вульгаризмів повно.
Лишаю не за кадром злість,
І вся співпраця – то умовно.
Тримайся друже, бо душевна вість!
Чи п’ять, чи сім хвилин принижень,
Та все ж стерпіла сильна голова.
Стає стіною ера зближень!
Тоді, навіщо нам оці дива?!
Мегери!Вам дякую, мабуть, шановно!
Надалі точки злизуйте «братві»!
Бо Вам тих зустрічей…
Мені достатньо дві.
Чи мні̀ чекати радість змовну?
Пішли вони до дідька!Теж.
Хоча, навіщо їм іти
До братніх меж?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372457
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.10.2012
автор: Вальдемар Феруменко