Дійові особи:
Гамлет - хохол
Привид - страшне чудо
Клавдій - москаль-негр
Офелія - нахальне дівчиско
Королева - ліва особа
Лаєрт - батько Офеліїї
Гораціо – теж хохол друг Гамлета
Шампур - знаряддя вбивства
Дія перша
На сцені ніч. Нею залито вокзал часів кінця XIX сторіччя. До вокзалу прибув потяг з двума вагонами. З першого повилазило купа людей, з іншого ні.
Гамлет:От проклятуща ця двірчина,
Невже кацап її зробив?
Так відірвати руки треба їм,
Хоча якщо подумать
То відривати нічого у них.
Гораціо:Ой чому ви принце
Російську расу не взлюбили?
Чи в чай хтось з них
Немов верблюд вам плюнув?
Гамлет:Ненавиджу я гадів тих безруких
Що серед них негідник є
Клавдій звуть його
Він чорний наче вакса
Любимого отця мого він
Гострим шампуром убив.
А потім чорний супостат
Корону з батька зняв.
Став королем.
Маманя моя бідна
Повинна була стати
Дружиною йому,
А то й вона
Перетворилася б на сир.
Горацій:То чом в міліцію не доложили?
Вони б цю шоколадку
Запхали в каталажку.
Гамлет:Купив міліцію той клятий негр
Мене ж негідник
Хотів запхати в божевільню
Але облом його чекав
Коли він міцно спав
Утік я з дому.
А зараз повернувся
Нехай він молиться
Шаману щоб не попавсь
Мені на очі.
Двері нарешті випадають Гамлет і Гораціо йдуть в сторону вокзалу.
Дія друга.
На сцені тронна зала часів наполена. На троні сидить Клавдій й чухає лисину.
Клавдій:І де ж отой негідник клятий?
Гей Лаєрте , піймав ти Гамлета?
Лаєрт:О, мій королю, ні він втік
Ловили ми його і в лісі
Й на болоті, і Поліссі.
Дійшли аж до кордону.
Нема, пропав.
Клавдій(про себе):Та чом ж похмілля
Не зникає?
Королева:Залиш мого синка у спокої
І не чіпай, він оступився
Один лиш раз.
Діалог продовжувався вже на інших тонах.
Дія третя.
Дім Лаєрта. Лаєрт повертається додому де його чекає донька.
Лаєрт:Як надоїло вже мені
Король тупий як пробка
Учора він надпив з каністри
Куди зливав бензин я
А потім з головою вліз
У діжку у якій
Налита була фарба,
От уяви: король був чорний
І враз він білим став.
Офелія:О батечку розумний ви
Як тисячу китайців.
А холодильник закривати
І за собою в туалеті воду
Опускати не навчились.
Лаєрт:От доця вимахала в мене
Любив тебе я сильно,
А ти така...
Ну все, терпець мені урвався.
Лаєрт дістає шампкра і б'є ним Офелію, та падає. Лаєрт тягне тіло і разом з тим шампур.
Дія четверта.
Гамлет на цвинтарі біля могили батька.
Гамлет:Убило, батько мій
Тебе негідне, чорнолобе що.
Уб'ю його я шампурем,
Як він тебе.
З могили вилазить привид.
Привид:Невір мій сину
Ідіотам тим,
Твій дядько хоч кацап
І мухи не уб'є.
Тупий занадто він,
Щоб шампурем мене убити.
Лаєрт мене убив,
Так як вбив свою дочку.
Негідник, вбив мене він жалізякою,
Шампурем іржавим.
Гамлет:Так що, тебе убив Лаєрт?
Капець йому настане
Коли я доберусь до нього.
Уб'ю йогоя шампурем.
Привид:Зникати час мені
Ти пам'ятай про мене,
Й не забувай - помстись.
Гамлет:О батьку, дякую за правду,
А ту я жалізяку
Його заставлю з'їсти.
Привид зникає і коім Гамлета на цвинтарі нікого не лишається.
Гамлет:Падлючий гад, негідник і простак,
Лаєрт - убивця мого батька.
Я, й раніше ненавидів його,
Але схотів убити
Лиш зараз, коли дізнався
Гіркучу правду.
Піду я мабуть в бар
Втопити горе,
Бо нелегко на душі.
Немов вагони розгружав.
Як сильно вже дістав мене
Цей негодящий світ.
Гамлет йде геть з цвинтаря. Позаду каркають ворони і десь грає сумна музика.
Дія п'ята.
Замок. В тронній залі сидить Клавдій за столом з Лаєртом. Вони грають в доміно.
Клавдій:Гей, ти що махлюєш
Захотів щоб я тобі
Руки й ноги відірвав?
Лаєрт мовчить. Раптом вламується Гамлет. Він дуже п'яний. В руках трипає шампура.
Гамлет:Попавсь негідник
Я зараз з тебе шашлика зроблю,
Несіть прислуги маринад,
Шампур вже є.
Лаєрт:Якого дідька ти сюди припхавсь,
Тобі що, жити надоїло?
Гамлет:Тобі за батька я помщусь,
А ну виходь. якщо не боягуз.
Лаєрт і Гамлет виходять в центр. Починається ''драка'', Гамлет б'є Лаєрта шампурем, той падає.
Гамлет:Помстивсь за батька
я бридоті, помер в агоніїї убивця,
Настала справедливість,
Більш не чинитиме він зло.
Роздається гуркіт. В замок вбігає Гораціо, він теж п'яний. Одягнений він чомусь у камуфляж, а в руках кулемет ''Максім''. Гораціо стріляє в Клавдія, Королеву, першого слугу, другого слугу,.., н-го слугу, а потім в мертве тіло Лаєрта.
Гамлет:Нащо? Нащо ти поубивав
усіх у залі?
Лаєрт убитий був,
а матінка і дядько...
Миритися хотів.
О доля, о життя,
Все дали ви мені,
Але забрали більше.
Один лишився я на світі,
Один єдиний...
Лиш друг мій вірний залишився.
Ходи до мене друже,
Лишились тількі ми з тобою.
Гамлет по-дружньому обіймає Гораціо. Сцена поступово затемнюється. Завіса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372376
Рубрика: Сатира
дата надходження 21.10.2012
автор: Кригзанлайхе