Вона б хотіла закохатися у ангела...
Ну закохалася б...і що тоді?
Він би полетів...
А вона Сиділа б,закутана в теплу ковдру одного дощаного вечора біля вікна...Дихала б гарячим повітрям на скло і писала би небу листи...Ні,не небу...Йому...Згадувала б широкий ро3мах крил і останній,по вінця наповнений прощанням Його погляд...
А колись же літали удвох...Над всеньким світом удвох...І не боялися впасти...Все було так добре...А тепер...Куди?Навіщо?Просто зник...
А коли чашка кави охолонула і переповнилась солоністю сліз,щось їдке кольнуло в серці і пролунав дзвінок у двері...І Вона б бігла...Відчинила б двері,а на поро3і б стояв Він...От тільки якийсь хибно радісний...Змінився...Можливо засмутився через потворні шрами на спині?Мабуть,болить...Та Він не зізнався б.Тільки б простянув до Неї подарункову маленьку коробочку і пішов би...
А Вона б з поспіхом розкрила б її...Таку теплу...
Пульсуюче гаряче серце!..
Злякано б випустила його з рук...
А потім,опам'ятавшись би підняла і вже ніколи не впустила...
А він був створений ангелом без крил.
Навмисне, для її відчайдушних фантазій про кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372372
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2012
автор: Дивна