Я йшов дорогою додому
Побачив там посеред неї
Чиєсь нестримне відчуття
Та незважаючи я йшов
Одиин на всіх
Один для всіх
Я бачив тих рабів
Які скорились часу
А шо ж тепер робить
Взяти тільки й згнить
В асфальт навіки втоптаними
Як і всі ті почуття які вони пережили
Я йшов і плакати не смів
То став б таким як і вони
Допомоги просили в мене
Та я не зрікся честі
Й шов собі так далі вільно
Бо чимось допомогти
Я б сам не зміг
І втопитися не міг
Бо час вже не в моїй то компетенції
І руки я марать не схочу об їх
Черствеє тіло
Я став сильнішим за час
Та слабкішим за тих рабів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372293
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2012
автор: Луа до Тон