* * *
Серце моє з цепу зірвалось
Придумало собі таке,
Воно на старість закохалось
Стало чуйне і м’яке.
З себе зірвало павутину
Вимело з комірки бруд,
Тепер в любов свою полину
Нехай позаздрить мені люд.
Буду в любові я купатись
Від щастя в небо полечу,
Буду на ній верхом кататись
У віз життя я запряжу.
І буду я ще поганяти
Прив’яжу на цеп її…
Ні, не хочу я любов лякати
Щоб не змогла вона втекти.
Краще я любов лякливу
На трон із срібла посаджу…
Я сама дивуюсь диву,
Що іще когось люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372192
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2012
автор: temapk