Гарячим чолом до холодного скла у вітальні
Притулюсь на хвилину і гляну в туманову даль:
Стежка палає; береза горить востаннє…
На жаль, холоди вже… Уже холоди – на жаль.
А десь, ти ідеш, обпікаєш вогнем підошви;
Полум’я гарт приймаєш, як вищої проби сталь.
А я вечорами ось списую надцятий зошит…
На жаль, холоди вже… А я іще жду – на жаль.
І ще ж ті тумани по річці бредуть бездумно.
По стежці бредуть – вистилають туманову даль…
А ти – не приходиш… Ти зовсім не прийдеш?! – «Сумно…
На жаль, холоди… Заблукав у собі. На жаль.».
16.10.12 17.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372104
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.10.2012
автор: Аліна Шевчук