Чомусь не приходиш до мене. Сумую...
Аж вікна у сивих тонах.
Я скло завуалене слізно цілую.
Ти - вітер! Ти - небо! Ти - птах!
Неторкана пам"ять, незволена мрія...
Панянки осінні довкруж.
Без тебе надіятись - ветхо, не смію.
Без тебе - довкілля калюж...
А може... А може і зовсім намарно
Застлало чекання столи?
Невільна самітниця, тиха, неславна
Узула журу в постоли
І десь заблукала в минуле сторіччя,
Де слово п"янило як мед...
О, серце печальне, сумні протиріччя,
О, правди невіданих Вед!
Чому ж не приходиш? Всихаю, мілію...
Аж сиво у вікнах моїх.
Без тебе не можу, без тебе не вмію,
Без тебе душа моя - гліх*...
(20.10.12)
*гліх (глід) - діал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372076
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2012
автор: Леся Геник