Лякала осінь: «Я від вас піду!
Нехай зима вже снігом тішить!»
Побігла і сховалася в саду,
Смакує яблука й горішки…
Осінній вітер підхопив слова,
Дерева голі затремтіли,
Прошепотіли: «Йде до нас зима,
Одягне знов у шати білі»…
Сховались в нірки звірі лісові,
Старий ведмідь вже смокче лапу,
Він бачить горщик меду уві сні,
і ведмежатко косолапе...
В дупло горішки ховає білка,
Зерно збирає в полі мишка,
Борсук готує глибоку нірку,
А на землі - соснові шишки...
Та раптом схаменулися усі,
І стали осінь закликати:
«Вернись до нас в усій своїй красі,
Ще рано в вирій відлітати!»
Розсипалось проміння навкруги -
Це осінь знову повернулась,
З полегшенням зітхнули береги,
Й до річки ніжно пригорнулись…
Бадьоро в небо тягнеться гілля,
І ловить сонячну усмішку,
Дрімає, вкрита листячком земля,
Крадеться осінь тишком-нишком…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372064
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.10.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО