А сонце вже за обрієм... Далеко
Комет граційні зблискують тіла...
Що, врешті, там, за кількасот парсеків,
В невидимій туманності Орла?!
Я вириваюсь з сірого полону
Думок... Квазарів блиск і гамма-фон
В туманності далекій Оріона
І ніжне сяйво зоряних корон...
Ще трохи... І романтики, і віри...
Але, чомусь, зітхаю сумно знов
І тягне щось мене в сузір'я Ліри,
Напевне, то - до музики любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372018
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2012
автор: Віктор Банар