Просто стань в повен зріст, я не хочу обіймів, цілунків,
Я не хочу тих зайвих, нічого не значущих слів.
Притулюсь до спини і почую, як в захваті, лунко,
Лине через життя, твого щастя гучний переспів.
Так без жестів і клятв, я повірю у вічне кохання,
І не треба дарунків, ти просто для мене живи.
Та нехай амплітуда, одного на двох коливання,
Не розірве довіри, тоненькі, без вузликів шви.
В унісон перестук, двох однаково люблячих ніжно
Нероздільних сердець, нерозтрачених душ, почуттів.
Перекреслили тінь, що в’язала з минулим, колишнім,
Тільки світло любові лишили в своєму житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371996
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2012
автор: Любов Чернуха