Мені згадалося бродіння між могил,
Той дивний холод від бетонних стін,
В яких затиснулась моя самотня воля.
Осінній ліс, волога теплої землі
І крихти щастя висипані на долоні -
То спогади пов`язані з тобою.
Нічого не чекаючи від лютої зими
І не страшучись обпікаючої криги,
Я йду вперед, не бачачи весни
І прикриваю стомлені повіки,
Бо вчора вмерло з проблиском зорі.
Я знов не мала щастя бачитись з тобою́́́́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371922
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2012
автор: -Pik-As-