Ти була моя,
Але нею перестала бути,
І плаче душа,
Розмиваючи слізьми твій хутір, Я дивлюсь у вікно ,
Хмари плачуть так само!!
І на моє добро,
Одне лиш зло кидаєш спамом!! Я вірив тобі,
Як нікому люба, я сам вірив,
Та надія на дні
І безглузді були мої мрії. Не догледів упав!!
І піднятись більше нема сили!
Це усе є життя!!!
Та не слід опускати крила,!!! Приспів Давай лети!
Не дивись у низ а просто прямо
Вдалечінь від пітьмі
У вільне небо там де хмари. усю злість свою
Збери і спрямуй на правду
Кохана ти чуєш мене
Я кохав тебе і любитиму завжди 2 Куплет Наше життя як поєдинок,
Піднімаючись падаю, знову встаємо
Богом написано, сценарій цей пильно,
Шукаємо любов як батько Немо!!! Розчарований світом
Я просто зникаю,
В безодню думок
я відійду І щілина та
Між небом і раєм
Я там закопаю
Музу свою Ніхто не зупинить, не скаже зажди
І ти кохана слова, не мовиш.
Напевно це час вікторіаньськой доби
Де мало людей а багато видовищ,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371892
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2012
автор: Микола Кучерявий