Осінь заховалась у моїх кишенях,
Пробравшись туди непомітно.
А також тремтіла в порожніх легенях,
Що, мов каміння, німі й непривітні.
Чатує, вмостившись на вікні,
Срібний Місяць-четвертак.
І листок тридцятий на стіні
Малює босий листопад-жебрак.
Чатує Місяць, чарують Зорі,
Нахилившись до темної води.
І Листки, що самотні надворі,
Свої лишають холодні сліди.
І мов птахи, що відцурались зграї,
Кружляють навколо дикі літаки,
І лиш крилами тонко на виднокраї
Протоптали дрібненькі стежки.
І за тим осіннім видноколом,
Свистав-кував Вітер молитву
Та ту, що розривала до кісток,
Та ту, що справжня й не лукава.
І плесами старезних річок і морів
Ніч осінньо-холодна текла.
І лиш вузькі тунелі димарів
Несли ковтки приємного тепла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371773
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.10.2012
автор: vova_zip