Іскра у серці не згасне
Не зникне полярність моя
До рідної животворної казки
І не зміню я свій ідеал
Білий сніг неймовірна свобода
Це краса хоч не раз сам змерзав
І спасіння не є в антидотах
Бо порою зветься Зима
Новий ступінь й не було антракту
Від монотонності пігулка весна
Змінила палітра контрастність
Епоха цвітіння життя
Зрозуміла цілком ейфорія
Радість сягнула екватор
Це той стан про який я сам мрію
Бо літа не буває багато
Карколомність не і шепіт із вуст
Золотистий відтінок крилатий
Все мертвіє буденність прийшла
Осінь знов почне панувати
Це ліміт життєва сполука
Рідний край мій багатий на це
Цим будуть пишатися внуки
І настанова, що ти збережеш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371761
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.10.2012
автор: Микола Кучерявий