***

Від  жовтневого  полум’я  плавляться  чорні  ящики.
Хочеться  кави,  курити,  побачити  Осло.
Дивна  мала  у  важких  черевиках  і  сірому  плащику
Завтра  прокинеться  
невиліковно  дорослою.
Боляче,  сумно,  і  ще  з  півдесят  обставин:
Частинами  речень  затулюю  діри  в  свідомості.
Знаєш,  колись  це  здавалося  навіть  цікавим  –  
Летіти  сторч  головою  у  невагомості
І  невідомості…

Порвана  бісерна  низка,  як  дощ,  на  підлогу.
Отруєна  музика  -  прямо  у  хвору  пам’ять.
Шкода,  та  пізно  кричати,  кликати  на  допомогу  –  
Наше  минуле    із  листям  у  парку  палять.
Все  ще  не  так  трагічно  –  ще  є  бажання:
Хочеться  в  друзки  напитись…  чи  просто  заснути.
Давай  одне  одного  хоч  обманем  на  прощання…  
Того,  що  уже  збулося  –  не  повернути
І  не  минути.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371716
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2012
автор: Adagio Molto