Присвячується Миколі Дембовському
Пусті сторінки. Нема що писати
І болю нема. Я начеб щаслива
Та долю боюсь про майбутнє питати
Вона часом добра, частіше злостива
Я знову кохаю, палко кохана
І світ чорно-білим буть перестав
Моя прірва зневіри була нездоланна
А він ніжністю швидко її подолав
Я вдячна йому за щирість і ласку
За те, що крокує зі мною день в день
За те, що не носить фальшивості маску
Не розводить пустих теревень
До плеча його прихилюся
Прошепочу подяку Богу
За нас до небес помолюся
Щоб разом бути мали змогу
Мов вогонь, сильні мої почуття
Троянди в душі розквітають
Прекрасним сном здається життя
І пам’ять спогади більше не крають
Для всіх інших я недосяжна планета
Гру без правил закінчено, баста
Мене зради не захоплять тенета
І оманливі гори багатства
Мені коштовних дарунків не треба
Лиш коханого посмішку і обійми міцні
Він – моя частинка неба
І найдорожча перлина Землі
© Леся Приліпко, 16.10.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2012
автор: Леся Приліпко-Руснак