"Не йди"! -
Так голосно кричали вперше
І, обіймаючі широкі плечі,
Плакали у них.
Образу не бажали залишати в серці.
Смиренні...
Бо прощались назавжди.
Кудись летіти знов...
Забракло сенсу,
Щоб вірити у щось...
Забракло фарту.
І спроб до здійснення мети
Лишається все менше.
Здається,
Марнувати більше їх не варто.
Прохаючи лишитись...
Знов втрачали волю.
Бажаючи любити...
Знов марнували гордість.
А дивлячісь у очі...
Знов складали зброю,
Пірнаючи у них,
Втрачаючи свідомість...
"Згоріло все"! -
У шепоті лунало,
На голову хтось сипав теплим попелом.
"Не йди!" -
Натомість знову закликали
І ми не йшли...
Несилі розпрощатись з поглядом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371665
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2012
автор: Лєха Суслик