Ти зачепив тужливі струни
мого змарнованого я,
й вони розплакались...
Зажурі-нема ні краю,ні кінця...
Ти одвернувсь від мене зовсім,
а я спустошена стою і мокну
під дощем холодним,
мов та осика на вітру...
А вітер свище,завиває!
Змокріли всі надії вщент.
Твої слова лиш обпікають...
Обрид цей пафосний концерт.
Ні радості нема,ні болю...
Лишень байдужість до життя.
Була зухвалою з тобою?
Мабуть всьому моя вина...
А так хотілося,щоб іншим,
щасливішим був наш фінал...
Сиджу й пишу нікчемні вірші...
Невже,ти лиш безжальний спам??
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371583
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2012
автор: Христина Рикмас